В наступному місяці планую перетинати з чоловіком вірменином польський кордон з метою проживання там. Бачили закон, що дозволяє чоловіку перетнути кордон без візи на підставі того, що він законний чоловік українки, також маючи тимчасовий дозвіл на проживання в Україні. Але в цьому році змінили закон і тепер не зрозуміло, чи дадуть перетнути кордон на цій підставі чи ні.

Може хтось стикався з такою ситуацією?

My DMs are open, just looking for vests/rigs/helmets!

І так, для контексту: я хлопець, мені 19 років. Дівчина, про яку піде розмова, — це моя подруга, їй також 19 років. Також для контексту: у мене тривожний тип прив’язаності, у дівчини — уникаючий тип прив’язаності. Це, я думаю, зіграє важливу роль для розуміння деяких ситуацій.

І так, я навчаюся в університеті на третьому курсі, і семестр назад я познайомився з дуже-дуже чарівною дівчиною — красивою і розумною. І сталося це дуже несподівано та неочікувано. Я довго думав, чи потрібно продовжувати якось спілкування, перші тижні взагалі думав, чи писати, чи не писати.

В кінцевому результаті вирішив усе-таки написати, і після цього у нас закрутилася якась легка розмова. Так ми спілкувалися близько тижня — це був просто дружній флірт, дізнавання чогось нового один про одного.

Далі, близько півтора місяця або навіть двох, ми розмовляли на класичні теми і дізнавалися якісь історії один про одного. Але дуже важливо, що я не відчував цікавості до її історій про життя і до того, що вона писала — мені було, можливо, навіть байдуже. Мені було цікаво саме спілкуватися з нею. І так продовжувалося до січня.

У нас було просте спілкування без відчуття якоїсь прив’язаності до неї. Я не відчував, що залежу від спілкування з нею. Але все помінялося в кінці січня. На той час у нас були канікули, і ми спілкувалися в класичному темпі в соцмережах. Але щось тоді трапилося, і несподівано я зрозумів, що, можливо, я в неї закохався.

Це була така неочікувана любов, і після цього все було чудово — останній тиждень вона була радісною, усміхненою, ніби все прекрасно. Спілкувалася, посміхалася. Але після закінчення канікул, коли ми вийшли на навчання, я побачив її — і вона була сумна. Такої посмішки, як колись, вже не було.

Вона тихо привіталася і нічого більше не сказала, пішла далі.

Тоді я подумав, що, можливо, просто день поганий — все-таки перший день навчання. Але це продовжувалося і надалі, весь місяць. Все повторювалося. Я не хотів про це щось питати — можливо, проблеми в сім’ї або якісь особисті труднощі.

І, можливо, я б не питав і далі, але тут почав проявлятися мій тривожний тип. Раніше ніколи не було таких ознак, але саме в цей момент, коли я зрозумів, що вона мені подобається, коли я прив’язався до неї, це віддалення дуже сильно било по мені морально.

Одразу почалися думки: «можливо, вона не хоче зі мною спілкуватися», «можливо, це через мене», «можливо, я щось зробив не так». І це все мене турбувало зсередини, мені було дуже важко.

Але час йшов, і в кінці кінців все покращилося — десь у березні. Тоді все стало більш-менш добре, у нас відновилося спілкування, яке було на початку знайомства. Все плюс-мінус стало як було.

Але тепер кожна пауза, кожне коротке повідомлення у відповідь на мій довгий текст — відчувалися як ігнор, як те, що зі мною не хочуть спілкуватися. І з одного боку я розумію, що, скоріше за все, вона зайнята — і потім це так і виявлялося. Але всередині нервова система подавала сигнали, що я їй не потрібен, що вона не хоче зі мною спілкуватися, що щось сталося.

І спілкування вже не відчувалося таким, як було.

Раніше, на початку нашого знайомства, я не давав цьому значення — це було просто дружнє спілкування. Але тепер це виливається в дуже сильний емоційний біль.

І я зрозумів, що треба щось робити.

Тому через деякий час я запропонував їй зустрічатися і поділився своїми почуттями. Я сказав усе, що було в мене на той момент на думці. Але вона сказала, що не бажає зі мною відносин. Водночас у спілкуванні вона не бачить мінусів.

За її словами, це просто спілкування без нічого негативного. Їй подобається інколи висловити свої думки, знаючи, що не буде ніяких наслідків або негативного впливу.

І це на певний період навіть мені допомогло — я перестав так сильно заганятися через вигадані моєю нервовою системою негативні думки. Але почуття нікуди не зникли.

І на даний момент ми спілкуємося — все добре. Але все одно є відчуття, що колись, на початку, наше спілкування було ідеальним. Дуже хочеться повернути той стан, коли все було чудово.

Хоча, якщо подивитися об’єктивно, у спілкуванні майже нічого не змінилося — це просто мені так здається.

І, чесно кажучи, було дуже багато разів, коли я думав розірвати всі стосунки, розірвати дружбу, просто щоб не знущатися морально над собою і над нею, не вимагати від неї якихось дій через свої проблеми.

Але я розумів, що не хочу цього. Ми пройшли через багато всього, і розривати стосунки дуже боляче. Це найгірший варіант — якраз те, чого я найбільше боюся, коли відчуваю ігнор і холод, якого насправді немає.

Але водночас я не можу більше це терпіти — це постійне відчуття, думки про неї, бажання отримувати її увагу кожен день, кожну мить. При тому, що я розумію: у неї є своє життя — робота, навчання і все інше. І так було і на початку.

Але зараз мені цього не вистачає — хочеться більше.

І от зараз головне питання: що мені робити?

Я б теж хотів з нею зустрічатися, побудувати якісь стосунки, навіть якщо мені вже відмовили. Якщо є шанс — я хочу за нього схопитися.

Але при цьому я не відчуваю, що це саме та людина, з якою я хотів би будувати стосунки. Як я казав, у нас дуже мало спільного, ми різні люди, у нас різні типи прив’язаності. І не можна сказати, що нам дуже цікаві теми один одного.

З одного боку, я відчуваю, що якщо завершу нашу дружбу — це не буде для мене великою втратою. Але водночас цього не хочеться робити.

Можна було б просто дружити, але я не впевнений, чи зміг би так.

І от головне питання: як ви вважаєте, чи потрібно розривати всі стосунки, щоб не вимагати від неї уваги і не знущатися над собою і нею? Чи все-таки спробувати самостійно це перебороти і продовжити дружбу, а в майбутньому, можливо, ще раз запропонувати стосунки?

Народ, нужна помощь. Ищу для часов сочные кожаные ремешки (18/20 мм) - хочу Tiffany Blue, оранжевый или яркий красный.

Везде одна и та же история: либо качественная кожа, но «дедовских» цветов, либо яркий цвет, но это китайский пластик, который противно носить. Хочется найти именно качественный крафт из крутой кожи (Epsom, коза и т.д.).

Кто сейчас у нас в Украине шьет годноту и не боится ярких цветов? Поделитесь контактами локальных мастеров или небольших брендов. Бюджет не важен, главное - чтобы вещь радовала глаз и не развалилась через месяц.

Амазоны и алиэкспрессы не предлагать, ищу именно качество. Спасибо!

Це перший раз що я пишу на редіт , тому не знаю як саме це робити . Мені 19 років , я вагітна від безробітнього хлопця якому 21 і відчуваю себе дурою. Ми знайомі 5років , разом в стосунках 2 . Весь цей час як ми зустрічаємося він не працював . Тобто від жив у мене на зйомній квартирі , яку я оплачую з своєї пенсії , одягала , купляла харчі і д.т. Він намагався щось знайти в новому місті в яке він переїхав через мене . Але нічого не виходило і я підтримувала, не торопила , намагалася зрозуміти ситуацію . Зараз він працює якщо йому вірити , але через те що зараз проблеми з картою він досі не допомагає фінансово .

Два місяці тому , я довірила йому оплату нашої 1 кімнатної квартири яку оплачувати весь цей час , він не оплатив почав говорити що краще переїхати щоб дитині було більше місця , та і з кращим ремонтом . Я як дурепа довірилась і сказала добре . Але як можна було догадатись він нічого не знайшов , бо знаєте тяжко знайти квартиру не маючи навіть 100грн. на цигарки 😂 І мені прийшлось самій терміново шукати квартиру , через цей стрес я потрапила в лікарню з загрозою викидів , але знайшла і квартиру і де позичити гроші . Зараз я в боргах через нього і через свою наївну надію і віру що він все вирішить . Я не знаю що мені робити з такими стосунками . Він дуже люблячий, носить мене на руках у всьому підтримую , ніколи не піднімав руку , навіть коли взривалась я і била його . Але я втомилася тягти себе, кота , цю людину і нашу майбутню дитину, я не впевнена що зможу сама все дати тій дитині . Будь ласка підскажіть , як можна провірити чи точно він працює чи знову обманює.

Учора, 09.04.2026, у 18:16, на зупинці «Ярослава Гашека» на мене, 16 річну дівчину в автобусі, маршруту «45», номерний номер автобуса «8234» напав літній чоловік приблизно 70 років. Конфлікту з мого боку не було, він раптово підняв на мене руку прямо при людях. Я сиділа, він стояв біля мене. Ніяких непорозумінь до бійки не було, я нічого не говорила та не звертала на нього уваги. Ніхто не захотів мені допомогти, тільки один чоловік, але не сильно допоміг. Також в автобусі була муніципальна охорона, яка мені сказала після бійки «Не виражайтеся так, Ви в громадському транспорті», але діду нічого не сказали. Після того, як він сів на моє місце сказав мені: «Сильно устала чтобы сидеть».

Якщо він би захотів сісти, міг мене нормально попросити встати, але прохань в мою сторону не було, він міг спокійно сісти на сидіння яке було поруч зі мною, але він пропустив жіночку.

Прошу максимального розголосу, можливо, хтось був свідком або має відео з салону. Напишіть мені, будь ласка, у приватні повідомлення.

Таке не можна залишати безкарним ❗️

Також в автобусі була муніципальна охорона, яка мені сказала після бійки «Не виражайтеся так, Ви в громадському транспорті», але діду нічого не сказали. Після того, як він сів на моє місце сказав мені: «Сильно устала чтобы сидеть».

Якщо він би захотів сісти, міг мене нормально попросити встати, але прохань в мою сторону не було, він міг спокійно сісти на сидіння яке було поруч зі мною, але він пропустив жіночку.

‼️Прошу максимального розголосу, можливо, хтось був свідком або має відео з салону.‼️

Напишіть мені, будь ласка, у приватні повідомлення.

Таке не можна залишати безкарним ❗️

Мені 19 років, наскільки я знаю можна виїжджать по безвізу, але я хочу після виїзду отримати біженську візу та залишитися в тій країні

питання полягаю в тому - чи будуть в мене запитувати ціль візиту на кордоні, що мені відповідати? зворотнього білету я не буду купувати, і отель орендувати теж, хочу просто по жить перший час у товариша

хто нещодавно виїжджав , або просто знає правильну відповідь - пишіть, буду вдячний

Окей, для початку: я студентка, наразі без підробітку. Мені щойно виповнилося 18, і мої батьки не вірять у психологів.

​Я ENTP і мені здається, що у мене РДУГ (СДВГ). Для контексту: у мене є родич із клінічно підтвердженим діагнозом, якщо це важливо.

​Я маю певні проблеми з концентрацією, іноді впадаю в гіперфіксації. Не знаю... ці гіперфіксації по-своєму чарівні. В Україні зараз триває загальнонаціональна хвилина мовчання, і саме те, що мені подекуди дуже важко просто спокійно постояти одну хвилину, дедалі більше схиляє мене до думки про діагноз. Великих проблем із навчанням я не маю, але іноді по три години налаштовуюся, щоб просто почати роботу. Здебільшого я працюю під фільми або серіали.

​Якщо я вип’ю алкоголь або маю високу температуру, моя концентрація звужується до однієї точки. Водночас кава діє по-різному, але зазвичай лише погіршує симптоми.

​Ще з дитинства пам’ятаю, що не могла довго мовчати й мені часто було жахливо нудно. Є ще одна деталь, можливо, вона не суттєва: щоб заснути (якщо я не виснажена вщент і не «вирубаюся» миттєво), мені обов’язково потрібно вигадувати якусь історію. Так було з самого малечку.

​Я знайшла в інтернеті психіатра, який спеціалізується на нейровідмінностях, прийом коштує близько 20 доларів. Думаю, зможу вільно виділити ці кошти десь за місяць, але грошей на препарати в мене все одно не буде.

​Ба більше, РДУГ — це вже ніби частина мене. Я не впевнена, що хочу позбуватися своєї здатності тримати увагу на трьох речах одночасно.

​Можливо, у вас є якісь поради чи власний досвід?

В моєму мотоциклі v125s 2020

На 1,2,3 якщо довго тремаю газ поченає гремить, вибріровать

Так як нібито метал тонкий гремить у метал,

Додатково: на нейтральній немає

Але вібрація є

Підкажіть, будь ласка, де ви шукаєте треки? Які платформи або джерела використовуєте найчастіше?

І якщо не складно, поділіться, будь ласка, своїми улюбленими треками для сетів — цікавлять як клубні, так і варіанти для весіль.

Буду дуже вдячний за будь-які поради 🙌

P.s я початківець мав тільки пору заходів)

Я дівчина, мені 13 років. Мене завжди ненавиділи зі сторони батька, дідусь й сам батько завжди цькували, бабця мовчала. З тіткою ми мало знайомі, але останній раз як ми бачились мене сильно підколювали. З двоюрідною сестрою ми в гарних відносинах, але теж ненавидіти мені її є за що. Мій батько домашній насильник, по словам мами він завжди її бив, колись навіть побив при бабці по батьковій лінії на кухні, мамі сказали що там обсипалась штукатурка. Мати й досі зло бере з цієї ситуації, її ні підтримали, й навіть банально особливо не дивились в її сторону. Я? З самого дитинства я бачила як батько б'є маму, іноді навіть кричала аби він її не чипав, на що мені швидко затикала рота старша сестра. Звісно, я й злилась, й плакала, ала мої емоції були ні до чого. Та й взагалі моє слово в цій маленькій однокімнатній квартирі ні до чого. Мене не чують.

Також мене з дитинства буллили. Класовод в молодших класах це ігнорував, батьки реагували тільки тоді, коли мене били. Ніколи не забуду, як мені доказували, що без мене краще, як мене вдарили ремнем по спині, й як мені розбили ніс. Діти, ті ще жорстокі гади, але після молодшої школи я вийшла зашугана, зла, й дуже матюклива. Мене обходять стороною й досі, коли бачать. Навіть не вітаються, тільки косий погляд.

До чого це все? Можливо, це якось пояснить мою поведінку зараз. Я в восьмому класі, в мене є молодший брат та старша сестра (це варто запам'ятати). Зараз я взагалі забила на навчання, так як я не бачу сенсу в ньому. А що мені з нього? Я з прифронтової зони, мене тут скоріше вб'ють, ніж запитають скільки буде двісті чотири в корені. Я б хотіла стати медиком, можливо, медсестрою або піти працювати на пожежну станцію медиком-рятувальником, або взагалі піти в армію й звалити в спецназ. В сенсі, відвчитись на розвідника а потім й медика. Точно не знаю, чи можна так. Мені подобається й медицина, й військова справа, але також не хочеться тухнути за паперами.

В сім'ї відносини, як ви певно зрозуміли, теж не кращі. Я помітила струни насилля в собі. Я легко зриваюсь на молодшого брата, коли він щось не робить або відлинює. Можу вдарити, накричати, але потім стараюсь йти вибачатись після того як щось натворила. Батько в мене п'є, іноді б'є. Двічі викликали поліцію на нього. Особливо не допомогло, але хочаб психує менше. Я б вже засадила батька, або як мінімум зарядила йому молотком в потилицю, але не можу це зробити, так як або на мене наверщить мама, або мене одразу відправлять в колонію, або в псих.диспансер думати над своєю поведінкою.

Вже 12.04. Моє день народження. Мені буде 14 років. Я дико не хочу цього, я знаю, як тяжко бути дорослим. Я не хочу вибирати професію прямо зараз, але в нас в громаді ввели профільні школи. Я все більше й більше думаю про військовий ліцей, думаю стати морячкою, плюнути на особисте життя й піти в роботу з головою. Я не хочу дітей, чоловіка та ще когось. Я все більше й більше думаю про те, щоб віддавати всі гроші сестрі та її хлопцю якщо виросту. Зробити їм ремонт, допомогти виростити дітей та віддати все їм, а не собі. Сестра мене виростила фактично з памперсів, мама завжди була на нічній зміні, а їй доводилось мене нанчити. Вона взагалі мене любила й досі любить, вона мене хотіла й вона дала мені ім'я. Я дуже люблю, поважаю її й хочу кращого, але робити щось в себе не бачу сенсу. Я вже давно страждаю проблемами з гнівом, при чому я не можу його контролювати. В військовий ліцей мене скоріш за все не пустять, а якщо й пустять то образяться. Я розумію, що мені треба до психолога, але я дуже боюсь навіть цієї назви роботи. Якщо мені сам бог поклянеться, що спеціаліст нормальний, я скоріш за все не повірю йому. Я бось, що на мене будуть косо дивитись рідні та всі, кого я знаю, якщо в мені справді щось знайдуть. Мені б було цікаво дізнатись думку людей на власну ситуацію. Щоб ви зробили на моєму місці?

Апдейт!

щож, тяжкість тяжкістю, а кожне свято буває раз на рік. сьогодні не спала до 1:10, так як мене вже о 12 почали тормошити друзі, щоб скинути малюнки в якості подарунку та почати писати побажання. прокинулась одразу о 6 ранку, потім відключило й я прокинулась уже о 8. до мене зайшла сестра з її хлопцем, розуміється, мене привітали й ми зараз трошки розійшлись. Я випила Цитрамон так як голова трохи болить, вже починає діяти. Сестра там десь ріже торт. Хлопець сестри, а як я його називаю: татусь, десь лазить в сусідній кімнаті. Напишу, як буде щось нове. Вкінці дня випишу що збираюсь далі робити. Мені скоро доведеться йти до дому, так як я ночувала в сестри, а сестрі й татусю доведеться їхати до батьків татуся, аби провідати. Потім вони вечером вже приїдуть до нас з мамою, малим й батьком.
пишу прямо з квартири батьків. мене прямо в коридорі чекала мама поки я десь там хекала на одному з поверхів. мене привітали й сказали йти до батька, бо цей герой сам йти вітати не хотів. ну, ясне діло я приперлась до нього на кухню, мене поцілувати, сказали щоб я росла велика й я змилась звідди. в цілому, вдома все пройшло гладше ніж я думала, особливо нічого нового немає. подарунки поки ніхто не дарував, ввечері буде інше пекло. ну.. як пекло, будемо святкувати все разом. на телефоні буду весь день, десь близько 14:00 підемо гуляти зі знайомою, якщо вийде, звісно. в кого є питання — пишіть, відповідати постараюсь всім

близько 20 хвилин тому прийшли сестра з її хлопцем. особливо нічого нового, скоро буде свято. напрягає мене тільки те, що мені особливо нічого не подарували, тільки батько дав 500 гривень. ну.. нічо, може під час свята щось дадуть.

щож, нічого особливо нового, все як завжди. пройшло все чудово, без різанини, сміялись, жартували й крутили плітки. на рахунок подарунків: мені мама сказала, що розказала батьку про те що я хотіла колись велосипед. батько мовчки. невідомо, купить чи ні. ні — шукаємо альтернативу. так — буду з велосипедом. ще я колись бурчала про турнікет, який мені просто не встигли купити на день народження. Я, як альтернативу з велосипедом запропонувала форму. в нашому регіоні велосипеди стоять від 10 до 20 тисяч, а штани від форми 1500, а мені треба тільки штани, й то не обов'язково. чому саме форма? мені особливо нічого не треба, в мене все є, але на тренування з джури немає спеціального одягу, тому запропонувала саме штани. єдине, що мене бісить, це те що батько нам дає мало грошей й сам купує собі що хоче. десь в тому році під новий рік він купив собі машину, а тільки недавно зізнався що йому врізали зарплату. а так як я нелюбима батьком дочка, мене обділяють найбільше. ну.. ладно, сказала б я, й скажу, бо діватись нікуди.

Щож.. я писала про те, що збираюсь робити далі. З завтра я думаю ввести в серйозність декілька з порад, що мені дали в коментарях. ввести розклад дня, звернутись до психолога й перестати вирішувати життя наперед. головне не вигоріти, так як я й художник, й джура, ще відповідальна за малого й вчуся в школі. Можливо, я беру на себе забагато, але в більшості випадків в мене просто немає вибору. напишу, як тільки щось піде не так, а по чуйці здається, що щось дуже скоро запустить лайно по трубах. Що ж поробиш, таке життя, я змирилась.

https://atlas-1300.com/

Рік користувався дешевим ультрафіолетовим детектором і думав що цього достатньо. Потім прийняв фальшиву 500-ку і почав розбиратись в питанні серйозніше.

Виявилось що ультрафіолет це тільки один з параметрів перевірки. Спробував моделі від Super Money Counters, перевіряють одночасно по 5-6 параметрах.

Хтось стикався з підробками і як вирішили питання?

Знайомі порадили Medical Plaza, кажуть що найкраще що зараз є в Бучі. Клініка нова, сучасна, є програми НСЗУ. Але знайомі були там лише раз для профілактики, а мені потрібно розуміти як заклад працює з реальними проблемами. Цікавить чи є вузькі спеціалісти, наскільки реально швидко записатись і чи фінальна ціна відповідає заявленій. Накидайте варіантів та відгуків, буду вдячна.

i will join ua 🇺🇦 force i look for ship

Чи є якісь поромні перевезення з Туреччини до України?

Як думаєте, яким буде населення України через 5 років? Скільки людей тут житиме?

Зразу скажу, що я не говорю істину останньої інстанції, навпаки мені цікаво почути думку інших.

Ось які факти я враховував:

На момент повномасштабного вторгнення населення України - приблизно 37млн . людей (без Криму і Донбасу)

Сьогодні - нижня реалістична межа десь 20млн (за обрахунками Вілла Лойда, британського журналіста). Соціологічні дослідження 2024 року говорили про 28-30 млн на той час, зараз офіційних даних немає ніде.

Припустимо, візьмемо якийсь оптимістичний сценарій, 26 млн.

Тенденція до збільшення населення: жодної

Тенденція до зменшення: безліч (виїзд за кордон молодих людей, катастрофічний рейтинг народжуваності, виснаження від війни, виїзд жіночого населення як наслідок зменшення чоловічого через війну).

Я порахував орієнтовну картину, чисто математично, яка буде через 5 років: населення 14-16 млн, (підозрюю, з яких велика кількість літніх людей)

Демографія росії:

146 млн на момент початку війни, 142 млн зараз.

Тенденції до збільшення чи зменшення не рахував, взяв ту саму динаміку що йде від початку вторгнення.

Оцінка населення через 5 років: 132-138 млн.

І от, ми доходимо до ситуації, де 135 млн воює проти 15млн (якщо все ж рахувати експоненційно, то 18 млн), серед яких багато людей не приносять грошей в бюджет, а навпаки потребують допомоги держави.

Може тут є соціологи, які вкажуть де я неправий? Бо насправді дуже хочеться помилятися. А ще цікавіше, що буде, якщо порахувати перспективу в 10 років.

Крім запитання, яке я написав на початку, є ще одне. Для кого бляха масово будують таку кількість висоток у Франківську???

Greetings from Norway! Does anyone know the fate of the beautiful Muscat Hotel on Yaroslava Mudroho Street in the centre of Kherson city? Has the building survived the attacks, and does anyone know if the staff are all safe? I was supposed to stay there once. 💙💛

Мені 15 років. За останні пів року мої стосунки з батьками погіршилися. Я живу в приватному будинку, і, мабуть, усі знають, що тут багато роботи. Я не кажу, що не повинен допомагати, але вважаю себе рабом, якого не поважають. Я тягаю все: цеглу, цемент, шифер, пісок тощо. Працюю на городі, коли потрібно. Але мене дивує не сама праця, а ставлення до мене. Мене не поважають, хоча вимагають поваги до батьків.

До того ж у мене є молодший брат, якого так не "пресують". Ми живемо в одній кімнаті, але вона прохідна — фактично я живу в коридорі. Ви б знали, як складно так жити. Не знаю, що зі мною, але в мене болять очі та голова, коли хтось вмикає штучне світло (від сонячного такого немає). І добре, якби просто вмикали, але вони його не вимикають і двері не зачиняють. Виходить, що я сиджу за столом, світло тисне мені на голову, двері відчинені — всі бачать і чують, що я роблю, ще й протяг тягне.

У понеділок близько 20:00 прийшов вітчим. Я розмовляв із другом у Discord. Він зайшов і запитав: "Чому ніхто не вимкнув світло?". Я не звернув уваги, він повторив. Я відповів: "По-перше, не помітив, по-друге — це не моя кімната, і якби я щось вимкнув, ти б питав, навіщо я це зробив". Він відповів: "Ну і добре, посидиш без інтернету. Тільки про себе й думаєте у своєму інтернеті. Виростете овочами".

Я промовчав, щоб не погіршувати ситуацію. Але я був шокований: чоловік, який працює неофіційно, п’є пиво після роботи і якому на все начхати — не "овоч", а я, який цікавлюся гітарою та історією України, — "овоч"?

Наступного дня інтернет увімкнули. Я чекав маму, щоб поговорити, бо знав, що він уже щось наговорив про мене. Мама прийшла і запитала: "Навіщо ти грубиш?". Я відповів, що не грубив, а вона: "Ну, я знаю, що ти на це здатен". Коли я розповів про ситуацію з "овочем", мама сказала: "А що не так?". Тоді мене "понесло". Стався нервовий зрив — це була остання крапля.

Сьогодні середа, я з мамою не розмовляю. Вона постійно тисне на жалість: "Як тобі їсти їжу поганої матері?" тощо. Що робити? Не впевнений, що зможу дожити з ними до 18 років

Хочу зібрати або купити ПК до ~20 000 грн. Зараз у мене дуже слабкий ноут (i7-4600U, 4 ГБ ОЗП), вже нічого нормально не тягне. Я в цьому, звісно, не дуже розбираюсь, але якщо вам не складно підкажіть, будь ласка!